Розробки уроків


План - конспект уроку з  трудового навчання у 6 класі.
Тема: Короткі відомості з історії виникнення української народної  іграшки. Призначення, види та конструктивні особливості дерев'яної іграшки.
Мета навчальна: ознайомити з історією виникнення української народної іграшки та її призначенням в житті людини;
дати поняття про види та конструктивні особливості деревяної іграшки;
формувати знання з основ конструювання і проектування деревяної іграшки.
розвиваюча: розвивати творчі здібності і знання конструювання виробів з деревини;
Розширювати політехнічний кругозір учнів і розвиток їх творчих здібностей. 
Виховна: виховувати працелюбність, свідоме ставлення до праці та бережливе ставлення до природи, уважність, прагнення оволодіти знаннями.
Обладнання і інструменти: папка для бесід,  презентація « Види народних іграшок», комп’ютер, зразки дерев’яних іграшок, зошити, картон, ножиці, олівці, лінійки, шаблони деталей іграшок.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

                                                    Хід уроку
I.                 Організаційна частина. перевірка наявності учнів і готовності їх до уроку, визначення чергових.
II.              Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.
 Бесіда.
              Що таке іграшка? Коли вона появилась та її призначення.
              З якого матеріалу виготовляють іграшки?

            ІІІ. Учнівська презентація
1)             «Чим цікава українська народна іграшка людині ХХІ століття?»
2)             Друга учнівська презентація – «Який вплив має українська народна іграшка на сучасну дитину»
3)             Третя учнівська презентація – «Яка краща: сучасна іграшка чи українська народна іграшка?»

ІV. Перегляд учнівської публікації «Історія розвитку української народної іграшки»

V.              Мотивація навчальної діяльності учнів.
Ви вже, мабуть здогадалися, що на сьогоднішньому уроці ми будемо ознайомлюватися з  такою звичною для нас річчю як іграшка. Ви засвоїте знання з історії виникнення української народної іграшки її видами, конструктивними особливостями, технологією виготовлення. (Аналіз зразків  іграшок).

VI.          Вивчення нового матеріалу.
Розповідь учителя з елементами бесіди.
Іграшка – давній, можливо багатогранний вид мистецтва, захоплюючий казковий світ дитинства, що приходить в кожну оселю з іграшкою. Для виготовлення іграшки з давніх часів використовували різні матеріали: тканину, глину, дерево, солому, траву, тісто, сир.  
Тому в українській народній іграшці в різних регіонах України сформувалися види народної іграшки. Перегляд презентації «Види народних іграшок». Обговорення та аналіз іграшок. (робота в парах).
Іграшка – пам'ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле. Художні якості української іграшки формувались у руслі традицій національного декоративного мистецтва, зокрема таких його видів як деревообробка. Еволюція іграшки зумовлювалась притаманною людині потребою у передачі життєвого досвіду, духовним запитам дитини. Цінність іграшки не лише в її зовнішньому художньому оформленні, але і в тому на скільки вона активізує гру, спонукає дитину до дії, розвиває естетичне ставлення до світу.  Іграшка з всією своєю різноманітністю й багатофункціональністю залишається важливим засобом виховання дітей. Саме через спрощені іграшки – знаки дитина пізнає світ, навчається мислити узагальненими поняттями і яскравими образами, зрештою вона приєднується до одного з джерел народного мистецтва.
Так як мета нашого уроку ознайомитись з видами і конструктивними особливостями деревяної іграшки, то ми зараз  більш детально і зупинимось на характеристиці народної деревяної іграшки.  Дерево завжди було поряд людиною, це і ліс і сад, будівництво житла, предметів побуту. Це свідчить про те, що дерево є найдавнішим матеріалом який людина почала творчо обробляти. Іграшка з дерева-тепла, зручна у грі – обовязково  має супроводжувати дитинство. Бажано також, щоб дитина сама, відповідно до своїх здібностей і можливостей, навчилася дещо робити з дерева.
Іграшки з дерева залежно від з’єднання можна розділити на такі види: рухомі, механічні, акустично – механічні, це деркачі, фуркала, калатала, коники на коліщатках, вітряки, візки, пташки з рухомими крилами, «Коваль і ведмідь», і т. д., нерухомі, дитячі меблі, мініатюрний посуд,  дитяча зброя дитячі знаряддя праці та нерухомі,акустичні, пташки-свищики, дудки,  сопілки.
За особливостями формування дерев’яні іграшки можна поділити на:
- іграшки виготовлені одним обємом з суцільного шматка дерева – вирізуванням, виточуванням;
- іграшки виготовлені з окремих частин, які попередньо обробляли також вирізуванням, виточуванням і зєднували столярними прийомами.  
 Ці іграшки збереглися переважно в музеях або приватних колекціях, однак їх і нині виробляють окремі народні майстри Київщини, Полтавщини, Волині, Львівщини. Найбільш масове виробництво дерев’яної іграшки ще донедавна мало місце в місті Яворові Львівської області. Найціннішим в яворівській іграшці з мистецької точки зору є розпис. Це червоний , зелений і жовтий кольори, які зявилися у 1920-1930 роках на розетках, сонечках, гілках вербівках. Зразки цих виробів іграшок та технологію їх виготовлення ми можемо побачити проглянувши відеофільм  «Яворівська дерев’яна іграшка», де показав майстер клас народний майстер іграшок Семен Тлустий. Учні переглядають фільм.
VII.       Закріплення нових знань.
Види української народної іграшки. (уявний мікрофон)
Види деревяної іграшки. (робота в парах)
Технологічний процес виготовлення деревяної іграшки. ( робота з готовими технологічними картками)
VIII.   Вступний інструктаж.
Завдання на практичну роботу та послідовність її виконання. Вимоги до виконання практичної роботи. (пояснення вчителя)
Інструктаж з правил безпеки під час виконання практичної роботи. (фронтальний інструктаж вчителя)
IX.          Формування умінь та навичок.
Практична робота.
Виготовлення шаблонів деталей дерев’яної іграшки з картону. (поточний індивідуальний інструктаж з правил безпеки)
Перевірка правильності прийомів роботи.
Методи самоконтролю.
Контроль дотримання технологічних операцій.
X.              Заключний інструктаж.
XI.          Підсумки уроку: тести з варіантами відповідей (додаток №1).
XII.       Висновки: наше завдання – знати, зберігати і примножувати традиції України, адже здатність зберегти й примножувати свою культуру свідчить про розвиненість нації. Тож будьмо розвиненою нацією.

XIII.   Коментування оцінок.


XIV.   Домашнє завдання: підготувати реферат «Оздоблення деревяних іграшок».




ПЛАН-КОНСПЕКТ  УРОКУ  ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ
7 клас 
ТЕМА. Основні технологічні оперікцї ручної обробки деревини
Мета: - ознайомлення з основними технологічними операціями ручної об­робки деревини;
          -оволодіння правильними прийомами різання ста­мескою, довбання, свердління деталей виробу,отримамня шипових з'єднань;
        -  розвиток координації рухів рук; виховаіш дбайливого ставлення до інструментів та матеріалів.
-         розглянути основні технологічні операції ручної обробки деревини;
-         продовжити роботу із виготовлення власних виробів.
Методи: розповідь, бесіда з поясненням, діалог, демонстрування,, ілюструван­ня, гра «Що в скрині», мозковий штурм, інструктаж, спостереження, практична робота .
Наочні посібники й додаткові матеріали: картки, із зображеннями та рзвами елементів шипового з'єднання, підручник (Трудове навчання. Технічні види пра­ці : підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. /, Б. М. Терещук та ін. — К.: Генеза, 2007. — 240 с.: іл.).
Тип заняття: комбіноване.

ХІД ЗАНЯТТЯ
        ►►Привітання, перевірка присутніх та готовності учнів і майстерні до заняття
Діти, а чи знаєте ви, що це за пташка?
( показує учням фотографію пташки колібрі).
Дійсно, це — колібрі, вона за 1 секунду робить 200 помахів рильми! Тож, мені сьогодні хочеться побажати вам такої ж кропіткої і невтомної працездатності, впродовж заняття.
Діти, час свій не марнуйте, мов та пташечка працюйте. Разом, творчо і завзято! Бо хто трудиться багато, Має гарну й теплу хату

II.   Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів
►► Робота біля дошки
Викликаю учня до дошки, пропоную йому картки із зо враженнями та назвами елементів шипових з'єднань і просить роз ставити назви елементів шипового з'єднання відповідно до їх зо браження. Допоки учень працює над завданням, з усіма іншим проводжу гру.
►► Гра «Що в скрині»  .
Заздалегідь готую «Чорну скриню», наповнюючи її іструментами, які використовуються,для створення отворів (наприклад, коловорот, ручний дриль).
Учням пропоную витягнути зі скрині інструмент і розповісти про нього за таким планом:
1)       назва інструмента;
2)      його призначення;                                              
3)         прийоми роботи;
4)         яких правил безпечної праці слід дотримуватися під час роботі з цим інструментом.
Після проведення гри ставлю дітям запитання: «Який ще, обладнання, котре знаходиться в майстерні, на вашу думку можна використати для виготовлення отворів?». (Свердлильниі верстат)
III.Мотивація навчальної діяльності
емонструю учням декілька виробів із неякісно виготовленими елементами, звертаючи їхню увагу на дефекти конструкції, які вони спричинили (бесіда з класом).                                        
 Отож, діти, ви завжди повинні пам'ятати, щщ якість виготовленого виробу повністю залежить від якості кожної з технологічних операцій, що застосовувались під час його створен­ня.
Оголошую тему заняття, діти записують її в зошит Спільними зусиллями відбувається визначення завдань для подальшої продуктивної діяльності.  
IV.Вивчення теоретичного матеріалу
Користуючись наведеними нижче орієнтовними теоретичними матеріалами, розповідаю дітям про основні технологічні операції ручної обробки деревини (довбання і різання, свердлінню деталей виробу, отримання шипових з'єднань).
Довбання і різання
Довбання деревини виконують, якщо необхідно виготовити Шипові з'єднання деталей, наскрізні і ненаскрізні прямокутні Отвори.

До ручного довбального інструмента відносять долота (рис. 1, а) і стамески (рис. 1,6). Долота мають робочу частину завдовжки 150 або 160 мм, завширшки 6, 8, 10, 12, 15,18 і 20 мм, за­втовшки 8, 9 і 11 мм і два кільця на ручці для запобігання її роз­колюванню. Із долотом працюють киянкою, наносячи удари по торцю ручки.
У ході довбання долото беруть у ліву руку, киянку — у праву. Ширина долота повинна відповідати ширині отвору. Долото трима­ють за ручку на відстані 15-20 мм від його верхнього кінця, а кияп- ку — на відстані20-30 мм від нижнього кінця. 20-30 мм від нижнього кінця.
Довбання наскрізних отворів проводять або тільки з одної сто­рони, або з двох: спочатку з одної сторони заготовки (до половини), а потім, повернувши її на 1.80 з другої. Такий метод довбання (зу­стрічний) використовують під час обробки товстих заготовок. Отри­мані отвори зачищають стамесками.
Стамески можуть бути плоскими й напівкруглими. Стамеска­ми працюють без використання ударного інструмента. Плоскі стамески поділяють на товсті й тонкі. Напівкруглі стамески засто­совують длд обробки випуклих й увігнутих поверхонь (стамески із зовнішньою заточкою), видовбування і зачистки заокруглення гнізд і пазів (стамески із внутрішньою заточкою).

Кут загострення стамесок 18-25°, а долот — 30-40°. Заточку й доводку довбального інструмента здійснюють так само, як і по' жів стругальних інструментів.
Перед виконанням довбання потрібно розмітити заготовку за кресленням. У ході виготовлення наскрізного отвору розмічання проводять із двох сторін заготовки. Потрібно, щоб розмічальні риски було видно після довбання і навіть після завершальної зачисткй гнізда стамескою.                                     
Під час довбгініїя наскрізних отворів під заготовку кладуть під: кладку (дощечку), щоб нб пошкодити кришку верстака. Частина заготовки із розміченими на ній отворами повинна знаходитися нй кришці верстака.   
Стамесками зрізують фаски, стругають і зачищають заготовки. Під час виконання цих робіт стамеску беруть лівою рукою за робо­чу частину, а правою за ручку. Права рука повідомляє інструменту напрям руху, а ліва регулює напрям і товщину стружки.     "
Контроль якості довбання здійснюють різноманітними контрольно-вимірювальними інструментами. Так, глибину ненаскрізних отворів вимірюють штангенциркулем. Довжину й ширину отворів перевіряють масштабними лінійками і штангенциркуля­ми, але найбільшу точність контролю й економію часу дає викорис­тання шаблонів.
Долота і стамески слід передавати ручкою вперед, тримаючи за робочу частину. Різання стамескою виконувати тільки від себе, не тримати руку перед інструментом. Не слід перевіряти якість заточки палицями. Ручки інструментів не повинні мати тріщин; і сколів.
Свердління
Наскрізні й ненаскрізні (глухі) циліндричні отвори в заготов­ках із деревини виконують за допомогою спеціальних різальних, інструментів — свердел. Свердла бувають різних форм і розмірів
Розглянемо чотири види свердел:

Перші два види свердел призначені для утворення невелики отворів, центрове — для свердління отворів порівняно великог діаметра. Рпіральні свердла вважають найбільш універсальними тому що їх застосовують для утворення отворів різних діаметрів; Діаметр свердла (у мм) зазначений на його стержді.
Спочатку розмічають олівцем, та шилом центр майбутнього отвору. Потім надійно закріплюють заготовку й підкладну допік на столярному верстаку (її підкладають для того, щоб мати рівн краї отвору на виході свердла і захистити кришку верстака від по, шкодження), струбциною притискуючи їх до кришки верстака У наміченій точці встановлюють свердло під прямим кутом до за, готовки. Долонею лівої руки натискують на упор коловорота чи дриля, а правою рукою обертають рукоятку. Напрям обертання за годинниковою стрілкою. Наприкінці свердління натиск на упор зменшують.
При цьому слід дотримуватися таких правил безпечної праці;
1)  Свердло в патроні має бути закріплене без перекосів.
2)  Не можна тримати коловорот або дриль свердлом до себе.
3)  Подачу свердла під час роботи треба здійснювати плавно, без ривків.
4)  Натиск на упор коловорота (дриля) на початку й наприкінці свердління повинен бути невеликим, обертання рукоятки — по­вільним.
Шипові з'єднання
Найміцнішим і найрозповсюдженішим є з'єднання на шипах. Воно включає такі елементи:
  шип — оброблена за певним профілем частина деталі, що вис­тупає;
  гніздо — отвір у деталі;
  вушко — гніздо, відкрите з торця деталі.
З'єднання брусків під кутом роблять у стик, накладкою на шипах під прямим кутом і «на вус» (під кутом 45°),

У шипових з'єднаннях шип сполучається з вушком або гніздом. Гніздо чи вушко повинні мати такі розміри, щоб шип щільно входив у них.л
Найпоширеніший тип шипового з'єднання — в'язка на одинарний шип (рис. 2 а, б).
Міцність шипового з'єднання залежить від точності обробки де­талей і особливо від елементів з'єднання та правильності їх розмі­рів. Тому велике значення має розмічання шипового з'єднання.
Щоб мати більшу поверхню склеювання й більшу міцність, ши­пове з'єднання виконують подвійним або потрійним шипом.
Для рамкових кутових з'єднань застосовують також круглі вставні шипи або шканти, які роблять із деревини твердих листя­них порід. Ці з'єднання прості для виготовлення й мають досить високу міцність (рис. 2, в). Для виходу зайвого клею на циліндрич­ній поверхні пщанта роблять неглибоку канавку.
Для збільшення міцності кутові з'єднання роблять на клею.
V. Практична робота
Пояснюю учням, чим вони будуть займатися під час практичної роботи, особисто демонструє окремі прийоми виконан­ня технологічних операцій, звертає увагу на дотримання учнями правил безпечної праці.
Учні самостійно виконують завдання, забезпечую їхню безперервну роботу, проводжу поточне ін­дивідуальне чи групове інструктування.
VI. Підведення підсумків заняття
Дякую учням за плідну діяльність на занятті. Методові рефлексії аналізую рівень досягнення поставлених на занятті завдань (чому навчилися, що засвоїли). Повідомляю оцінки, виставляю їх у класний журнал і щоденники учнів; оголошую тему наступного заняття й даю завдання учням до його підготовки.
VІІ. Домашнє завдання:
Повторити основні технологічні операції ручної обробки дере­вини.Підготуватися до тестового контролю з розділу «Основи вивчен ня матеріалів та способів їх обробки».





ПЛАН-КОНСПЕКТ  УРОКУ  ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ
8 клас 
Тема. Оздоблення виробів
Мета: ознайомити учнів з технологією оздоблення виробів із деревини мозаїкою; будовою та призначенням інструментів для оздоблення; навчити розробляти орнаменти з елементами народних мотивів,  оздоблювати ними плоскі поверхні з деревини металевими вставками виробів; розвивати художнє мислення; виховувати бережливе ставлення до інструменту та обладнання, естетичний смак.
Обладнання, матеріали, наочність: лінійка, олів­ець, штангенциркуль, набір свердел, набір металевих вставок, молоток металевий (100-грамовий), шило, напилки, дрібнозернистий наждачний папір, слюсарний верстат, дошка-підкладка.

ХІД ЗАНЯТТЯ
I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань в учнів
1. Чому є багато різновидів свердел?
2. Який кут загострення леза долота?
3. Для виконання якої технологічної операції призначене долото?
4. Для виконання якої технологічної операції призначена стамеска?
5. З яких частин складається коловорот?
III. Мотивація навчальної діяльності
1. З якою метою оздоблюють вироби?
2. Яку технологічну операцію називають різьбленням?
3. Які відомі вам техніки різьблення?
ІV. Повідомлення теми заняття
V. Вивчення нового матеріалу
Технологія оздоблення виробів з деревини, металу, рогу та інших матеріалів відома ще із часів скіфської культури. У Києві в Софійському соборі збереглися такі вироби, що є історичними пам'ятниками ХІ ст. Їхні фрагменти оздоблювалися технологіями, які народні умільці застосовують і нині. Однією з них є мозаїка.
Мозаїка — це орнаментальне або сюжетне зображення, виконане з однорідних або різних матеріалів (камінь, скло, керамічна плитка, деревина).

Мозаїка є одним із видів монументального декоративного мистецтва і застосовується для оздоблення інтер'єрів громадських приміщень та монументальних споруд (див. мал.)

Орнамент — це оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричного орнаментна або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів.
Сюжетце тема, об'єкт зображення при художньому оздобленні виробів.
Залежно від матеріалів, які використовуються, прийомів виконання та художніх особливостей є кілька видів мозаїки, серед яких особливе місце належить мозаїці по деревині. Найвідоміші види мозаїки по деревині, це:
Інтарсія - зображення або узори, які виконують вклеюванням тонких пластинок деревини іншої породи у вирізані на поверхні виробу заглиблення.

Маркетрі - наклеювання рисунка, набраного з кусочків шпона різних порід дерев, на поверхню виробу.
Для виконання маркетрі застосовують ножі-різаки з гострим кутом скосу 30...45° і кутом загострення 10... 15°. На обох боках різця є широкі фаски.
Найпоширеніший технологічний спосіб виконання маркетрі - послідовне врізання окремих елементів у фоновий шпон.
Контури допоміжного рисунка (ескіза), виконаного у натуральну величину і в кольорі, переводять на кальку. Комбінований рисунок через копіювальний папір переносять на фоновий шпон. Це - перший етап роботи. Другий етап - вирізування гнізд і вставок окремих елементів мозаїчного набору.
Інший спосіб оздоблення маркетрі полягає в наступному. Ножем-різаком вирізають на фоні один елемент. Під гніздо, яке утворилося, підставляють шпон іншого кольору, призначений для вставки, і підбирають задане ескізом розміщення текстури. Притиснувши лівою рукою обидва листи шпону так, щоб вони не зміщувалися, кінчиком ножа обводять контур вставки (при цьому ніж злегка нахиляють до середини гнізда, а його кінчик щільно притискують до стінок). Потім забирають фон і по контуру вирізають вставку так само, як і гніздо. Після виготовлення гнізда вставку розміщують на фоні і закріплюють із лицьового боку клейовою стрічкою так, щоб вона закривала всі стики між фоном і вставкою.
Третій етап - приклеювання набору на основу (облицьовування). Клей наносять рівномірним шаром на основу і накладають на неї набір (покритий клейовими стрічками) лицьовим боком угору. Приклеєний до основи мозаїчний набір витримують під тиском між щитами, стягнутими струбцинами.
Після висихання з набору акуратно знімають клейову стрічку і циклею вирівнюють поверхню мозаїки.
Останній етап роботи - шліфування дрібнозернистою шліфувальною шкуркою, покриття лаком і полірування поверхні.
Під час використання маркетрі для прикрашання виробів із деревини доцільно підбирати орнаменти строгої геометричної форми.
Інкрустація - це оздоблення врізаними в поверхню деревини пластинками із металу, слонової кістки, перламутру та інших матеріалів. При цьому врізки (вставки) розташовані на одному рівні з оздоблюваною поверхнею і відрізняються від неї тільки кольором або матеріалом.
Інкрустацію металу по деревині найчастіше поєднують з іншими видами художньої обробки деревини. Інкрустація металом виконується майже так само, як і деревиною, з тією різницею, що метал не наклеюють на оздоблювальній поверхні, а забивають загострені напилком частинки вставки. Сутність її полягає в наступному. На готовий виріб наноситься контурний малюнок, а по ньому долітцями потрібних профілів прорізують щілину завглибшки до 3 мм. У прорізані щілини забивають підігнані смужки металу. Щоб метал краще заходив у щілини, металеві смужки з одного боку загострюють напилком. Метал забивають у деревину без клею. Можна інкрустувати також кольоровим дротом. Для цього кінчики дроту загострюють напилком, потім уставляють у гніздо від шила і відрізають над поверхнею на висоту 3...4 мм. Метал забивають трохи вище від рівня виробу, а потім виступ знімають напилком, шліфують наждачним папером і покривають лаком або полірують.
VІ. Практична робота
Оздоблення виготовлених виробів
Під час виконання оздоблювальних робіт
дотримуйся таких правил безпеки:
1. Користуйся лише справним, добре загостреним інструментом.
2. Ручки різальних інструментів, молотків, киянок повинні міцно триматися.
3. Під час різання слідкувати, щоб пальці  руки не знаходилися на лінії напряму руху леза інструмента.
4. Різальні інструменти розміщують у футлярах або лотках різальною частиною вниз "від себе".
5. Інструменти не розміщувати та не зберігати в робочому одязі.
6. Після завершення роботи інструмент зберігати у відведених для нього місцях.

І. Виконання практичної роботи  згідно інструкційної картки поданої знизу (автор Костюк О.М. вчитель трудового навчання ЗОШ №20 м. Вінниця)
Інструкційна картка
П о с л і д о в н і с т ь  в и к о н а н н я  р о б о т и.
1. Підготуйте раніше виготовлені вироби, що мають форму площини.
2. Виконайте ескіз орнаменту або сюжетного малюнка у робочому зошиті для оздоблення виробу металевими вставками. За допомогою копіювального паперу перенесіть з робочого зошита малюнок на поверхню заготовки.
3. Розмітьте місця для кріплення металевих вставок по лінії малюнка (відстань 5 мм.).
4. Виміряйте діаметр дроту, товщину заготовки для оздоблення, глибину кріплення металевих вставок.
5. Намітьте шилом  заглиблення для кріплення металевих вставок з дроту.
6. Закріпіть металеві вставки з дроту на поверхні виробу попередньо загостривши їх напилками.
7. Установіть у гніздо від шила металеві вставки з дроту.
8.  Молотком забийте дріт так, щоб він виступав на 1...1,5 мм. над поверхнею.
9. Зачистіть виступаючі частини вставок напилком, а оздоблювальну поверхню — дрібнозернистою наждачною шкуркою.
VІІ.   Підбиття підсумків заняття
1. Які є види художнього оздоблення виробів із деревини?
2. Що спільного й відмінного між оздобленням виробів інкрустацією металом та дерев'яними вставками по деревині?
3. Які відомі вам техніки інкрустації?
VІІІ. Домашнє завдання
 Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.
ІX. Оцінювання роботи учнів на уроці
X. Прибирання робочого місця і приміщення