На допомогу вчителю

Технологія обробки деревини, металу та інше...

Технологія обробки деревини

Столярна справа

Сьогодні, мабуть, доподлинно невідомо, коли властиво з'явилися перші столяри, виділившись із найдавніших представників роду людського. Абсолютно ясно одне - трапилося це досить задовго до нашого з Вами народження, і вперше столярним мистецтвом опанували саме жителі сільської місцевості. Імовірно, навколишнє оточення вплинуло, достаток свіжого повітря, наближеність до пастухів і пастушкам, ідилічні настрої… Можливо, почалося все зі звичайного бревнышка, нашвидку очищеного від кори - устаткування гідних посиденьок далекого предка на лоні природи з дамою серця
А от фахівці пояснюють виникнення столярної майстерності в сільській місцевості цілком банально: мол, до природи ближче, а, стало бути, матеріалу для роботи більше й практикою займатися легше, досвід напрацьовувати. Лісс Те, от він, навколо росте! Підходь так вивчай властивості різних порід дерев, їх здатності. А не вийде в процесі виготовлення яка-небудь дерев'яна деталька, скажемо, ніжка стола, - можна її без зайвих нервів викинути й почати виготовляти іншу. До речі, слово "столяр", як уважають сучасні мовознавці, відбулося безпосередньо від слова "стіл", що позначав дуже важливий по тем часам ( та й у наші дні теж) предмет побуту. Недарма навіть слівце таке було придумано "столоначальник" - тобто, хто за столом верховодить, той і керівник!
А до стола довелося споруджувати місце для сидіння - крамницю або табурет, а згодом скриня, де одночасно й сиділи можновладні купці, що нажили чимало добра, і багатство опікували, у скриню же й складене. І нині навіть дивно уявити собі, що елементарний стілець, без якого, мабуть, не існує сьогодні жодного приміщення, тоді вважався меблями для вибраних. Цей предмет домашньої обстановки слыл у свій час царським, тронним місцем, тому що тільки вибрані могли дозволити собі розкіш бути його власниками
До речі, на Русі чоловіче вміння працювати столярними інструментами у всіх віках цінувалося досить! І немудро: чому за тридев'ять земель (, що найчастіше обмежувалися декількома кілометрами) іти пішки в пошуках необхідної речі, дешевше й швидше змайструвати тут же, недалеко відійшовши від будинку. Адже в російських поселеннях практично всі предмети побуту, починаючи з житла й меблів і закінчуючи тарілками, ложками, коробами й туесами, а також іграшками й навіть деякими мисливськими й рибацькими снастями виготовлялися з дерева. І вміння майструвати дерев'яні вироби приходило до мужескому населенню сызмальства, як тільки дитина вчилася брати в руки ніж і сокира. Навчатися деревообробці доводилося всім без винятку - адже забезпечувати й себе й родину потрібно було своїми власними руками. І вже неважливо, наскільки віртуозно майстер володів мистецтвом столяра - кожний прагнув виглядати в очах сусідів і рідних умільцем, намагаючись зробити "дерев'яні" роботи якнайкраще й витончиніше, щоб не вдарити в бруд особою
Знавці запевняють, кращим творам столярного мистецтва заздрить сам господь Бог: вони не бігають слідом за творцем і не просять здоров'я й щастя. Жарт!
Однак, жарту убік, а сьогодення столярне мистецтво вийшло й впрямь із сільської місцевості. І в нашій сьогоднішній сучасності саме там можливо зустріти дійсні добутки дерев'яного зодчества: храми й будинку, споруджені без єдиного цвяха, мереживні лиштви на вікнах, такі витончені, що, здається, подує вітерець - і вони зашелестять під його ласкавими дотиками… Так що там! Картини з дерева митецькі майстри вирізують! Барельєфи в натуральну величину! В одному із сіл росіян місцевий столяр виліпив гігантських дерев'яних коней, на багато кілометрів, що піднімаються над полями, немов указуючи шлях до тамтешнього конезаводу. Здибилися, рвуться з поводьев, що на Аничковом мосту!
Звичайно, заперечите, мабуть, Ви, ці майстри практикувалися в столярній справі все своє свідоме життя, а я… Ми відповімо давно відомою Вам фразою: "Не боги горщики обпалюють". Будь-який професіонал колись був подмастерьем. А в певний період часу побрав інструменти в руки вперше й приступився до заготовки зробленим недотепою. І лише постійна практика перетворює навіть невігласа Вмастера.
Кожний з них ішов до досконалості своїм, важким шляхом. Яким же образом можна опанувати матеріалом і інструментом, щоб вони зуміли передати думки й почуття автора? Потрібно просто дуже любити дерево й прагти створювати з нього щось особливе, а, може бути, і саме звичайне, але - власними руками
На сторінках нашого сайту ми постараємося Вам допомогти повністю опанувати столярним мистецтвом за порівняно невеликий час. Ви зумієте легко відремонтувати (а, можливо, і побудувати) будинок і навіть відтворювати предмети побуту й меблі, створені по власних кресленнях і розрахункам своїми руками, озброївшись тими знаннями й інструментами, що потрібні в роботі дійсному столярові
Звичайно, добитися зробленого майстерності за невеликий проміжок часу досить проблематично. При всьому при тому, систематичні роботи в столярній майстерні неодмінно дадуть Вам можливість придбати потрібний досвід. Після цього, ми переконані, Ви зможете дивувати всіх своїх знайомих дерев'яними утворами, створеними власними руками по Ваших же ескізах
Між іншим, твердо заявляємо: починаючи справу, потрібно мати рішучість і бажанням. Тільки в такому випадку гарантовані позитивні наслідки!

Слюсарні роботи

   
 В даний час у нашій країні здійснюється радикальна економічна реформа . Необхідність цієї реформи була продиктована багато в чому тим , що сформована раніше система централізованого планування і управління роботою підприємств стримувала ініціативу трудових колективів , заважала прояву соціалістичної підприємливості , що не стимулювала зниження витрат виробництва і підвищення якості продукції . Існувало і серйозне відставання у використанні досягнень науки , передової техніки і технології у виробництві , що призвело до зниження темпів механізації та автоматизації праці , до того , що ще значна частина працюючих у нашій країні зайнята ручною працею.
    Вирішальне значення у здійсненні реформи і підйомі економіки нашої країни має пріоритетний розвиток машинобудування як основи технічного прогресу .
       Створення та впровадження в промисловість , сільське господарство , будівництво та інші галузі народного господарства нової техніки , експлуатація сучасних машин , механізмів , приладів і апаратів вимагають підготовки фахівців високої кваліфікації . Сучасний слюсарь повинен грамотно експлуатувати складну техніку , оснащену досконалими приладами , електричними , гідравлічними і пневматичними пристроями. З ростом механізації та автоматизації змінюється характер праці в сучасному виробництві . У змісті праці робітника все більше місце займають функції планування , розрахунку , налагодження , управління складною технікою та технологічними процесами .
      Професія слюсаря є однією з найбільш поширених . Слюсарні роботи потрібні не тільки в машинобудуванні , а й у багатьох інших галузях промисловості та сільського господарства . Вони дуже різноманітні: слюсарі -складальники збирають різні машини і механізми , слюсарі - ремонтники виконують технічне обслуговування та ремонт машин і механізмів , слюсарі - інструментальники виготовляють інструменти , штампи і пристосування , слюсарі з монтажу техніки , приладів і комунікацій займаються встановленням обладнання , підведенням до нього енергії та іншими монтажними роботами .
    З ростом механізації та автоматизації значення слюсарних професій зростає , так як від діяльності слюсарів значною мірою залежать якість продукції, що виготовляється та безперебійна робота засобів механізації та автоматизації виробничих процесів .
      Праця слюсаря на сучасному підприємстві - це творча праця . Безперервно ускладнюється обладнання , з яким має справу слюсар , вимагає від нього теоретичних знань , вміння розбиратися в складних механізмах і вирішувати завдання, що виникають в процесі складання, експлуатації та ремонту техніки .
Даний навчальний ресурс допоможе вам опанувати основами професії слюсаря. Буде послідовно викладено теоретичні відомості, що розкривають сутність технологічних процесів обробки металів , а також відомості про знаряддя , засобах і предметах праці слюсаря.
Читати далі...


ТЕХНОЛОГІЯ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБУ
Мета: ознайомити учнів з особливостями підготовки виробу з деревини для оздоблення; формувати поняття опорядження, оздоблення, лакування, шпаклювання, абразив-, формувати вміння виконувати підготовку поверхні деревини для наступного оздоблення; розвивати моторику рухів, логічне мислення; виховувати почуття відповідальності, поваги до праці.
Ключові поняття: опорядження, оздоблення, імітація, лак, фарба, фарбник, шпаклівка, шліфування, шліфувальна шкурка.
Об’єкти практичної діяльності учнів: заготовки деревини.
Обладнання: колодки для шліфування, інструменти для шпаклювання, шліфувальні шкурки різної зернистості.
Тип уроку: комбінований.
ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ
1. Уміння характеризувати види оздоблення виробів з деревини.
2. Уміння обирати вид оздоблення та обґрунтовувати вибір.
3. Уміння виконувати підготовку поверхонь виробу до оздоблення.
4. Уміння пояснювати правила догляду за виробами з деревних матеріалів.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ
I. Організаційний етап.
II. Мотивація навчальної діяльності учнів.
III. Актуалізація опорних знань учнів.
IV. Вивчення нового навчального матеріалу.
1. Опорядження та оздоблення виробів з деревини.
2. Шліфування та шпаклювання поверхні виробів як підготовчий етап оздоблення.
3. Догляд за виробами з деревини.
4. Правила безпечної роботи під час шліфування виробів з деревини.
IV. Практична робота Підготовка поверхні деталей і виробу до оздоблення та опорядження.
V. Контроль та самоконтроль засвоєння учнями знань.
VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.
КОМЕНТАР ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
Урок розпочинається з повторення матеріалу про оздоблення виробів, який учні вивчали в 5-му та 6-му класах. Учитель демонструє вироби, оздоблені різними техніками. У ході демонстрації з метою актуалізації опорних знань учнів можна поставити низку запитань.
Орієнтовний перелік запитань:
- Що називають оздобленням?
- Які способи ви використовували для оздоблення виробів з фанери та тонколистового металу?
- Яка відмінність між оздобленням та опорядженням?
- Для чого використовують шліфувальну шкурку?
- Чи залежить якість обробки поверхні виробу від розмірів зерен абразиву шліфувальної шкурки?
У ході спілкування учні доходять висновку, що оздоблення є завершальним етапом опорядження виробу, надання йому готового вигляду.
Однак учитель наголошує, що перед оздобленням потрібно здійснити деякі підготовчі технологічні операції. Перш за все це шліфування. Учні з нею вже ознайомлені, тому на основі повторення проводиться бесіда з розширення теоретичного матеріалу. Так, щодо шліфувальної шкурки слід дати відомості про вид основи та маркування зернистості в різних стандартах, адже можна придбати різні шліфувальні шкурки. Слід звернути увагу учнів на залежність результату, що очікуємо, від чистоти поверхні деревини, вибору шліфувальної шкурки. Учням ставиться запитання (вони висловлюються по черзі): Яка мета оздоблення?
Підвівши риску під відповідями учнів, учитель робить висновок, що оздоблення використовують для захисту дерев’яної поверхні від впливу вологи та для надання виробу додаткових естетичних характеристик.
Слід звернути увагу на те, що опорядження має на меті більше захист, ніж надання естетичності виробу, а під час декоративного оздоблення надається перевага поліпшенню естетичних якостей виробу.
Учитель наголошує, що видів оздоблення деревини є дуже багато, одні з них поширені, інші - маловідомі. Одні з видів оздоблення прості, інші - вимагають великої кількості інструментів та спеціальних умінь. Простим оздобленням вважається розпис із трафаретом, піротипія (випалювання штампами). Складними вважаються петриківський розпис, різьблення, мозаїка тощо.
Також доцільно звернути увагу учнів на те, що при виготовленні виробу необхідно заздалегідь визначитися з конструкційним матеріалом та способом його оздоблення, для цього і робиться проектування виробу. Підготовка поверхні залежить від способу оздоблення, а він, у свою чергу, часто залежить від конструкційного матеріалу. Для прикладу показуємо цю взаємозалежність. Так для виїмкового різьблення (учитель демонструє виріб з таким різьбленням: тригранно-виїмкове, скобчасте) підходять однорідні листяні породи з невеликою твердістю без вад - липа, вільха, осика. Для деяких видів різьблення з невеликим заглибленням (яворівське, контурне) можна використовувати як дощечки, так і фанеру. Під розпис поверхню дозволяється шпаклювати, під різьблення - ні.
Також бажано звернути увагу на співвідношення текстури та величини елементів оздоблення. Тут усе просто: що більш яскраво виражена та дрібна текстура, то більші елементи оздоблення мають бути, самого ж оздоблення має бути небагато. Великі елементи не губляться серед розмаїття текстурних елементів, а, навпаки, виділяються. Невелика кількість оздоблення дає можливість поєднати природний малюнок волокон та мистецтво.
Методична порада вчителю. Надалі доречно зосередити увагу учнів на двох-трьох способах оздоблення виробів з деревини, які можна використовувати, виходячи з можливостей навчальних майстерень. Це може бути різьблення, інтарсія, інкрустація, піротипія тощо. Тому обираючи спосіб оздоблення, потрібно розглянути його техніко-технологічні особливості й на основі цього виконувати практичну роботу.
Отримані теоретичні знання учні закріплюють під час виконання практичної роботи, у ході якої вони здійснюють підготовку поверхні виробів до оздоблення та проводять у подальшому власне оздоблення.
ІНФОРМАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Розповідь учителя. Перед оздобленням поверхню виробу потрібно відшліфувати. Оброблена наждачним папером деревина набуває приємної на дотик м’якості. Мета шліфування деревини - якомога швидше й ефективніше видалити дефекти, по можливості не залишивши при цьому глибоких подряпин на поверхні. Для ефективного шліфування необхідно правильно добирати шліфувальну шкурку. У першу чергу звертають увагу на величину зерна та на основу.
Так, для грубих, погано оброблених поверхонь використовують наждачний папір із зернистістю з малим числом (Р36, Р40, Р50), у результаті поверхню отримуємо хоч і рівну, але з борозенками від абразивних зерен. Таку поверхню можна залишити для тих деталей, які знаходяться всередині конструкції, або тих, яких не видно. Поверхні видимих деталей слід обробити додатково наждачним папером з більшою кількістю зерен (Р100, Р120), а потім ще раз із зернистістю Р220, Р240, Р280. Для швидкого запам’ятовування наголошують, що різниця в зернистості між шліфуваннями становить орієнтовно близько 100 одиниць: Р36 → Р120 → Р220.
Після шліфування можна здійснювати прозоре та непрозоре покриття поверхні деревини (її можна фарбувати, лакувати або декоративно оздоблювати).
При прозорому опорядженні на деревину наносять захисну декоративну прозору плівку, при цьому текстура деревини зберігається і часто стає ще виразнішою. Прозоре опорядження здійснюється прозорими лаками, синтетичними плівками, політурами, інколи восковими мастиками та маслами на деревині цінних і твердих листяних порід.
Учитель знайомить учнів з процесом забарвлення (імітаційного опорядження) деревини. Слід наголосити, що для підсилення натурального кольору деревини, надання деревині простих порід кольору і вигляду цінної породи, іноді для вирівнювання кольору неоднакових за тоном частин деталей виробу деревину під прозоре покриття фарбують (тонують - проводять імітацію). До таких фарбників належать морилки на спиртовій основі та фарбники на водній основі (мал. 65, а).
При ручному нанесенні барвник набирають на пензель, губку або тампон і рівномірно водять ними по горизонтальній поверхні деревини (мал. 65). Якщо поверхня розміщена вертикально, то барвник наносять знизу вгору, щоб не утворювалися патьоки. Через короткий проміжок часу (1-2 хв) після забарвлення поверхню протирають добре віджатою ганчіркою або губкою для зняття залишків барвника і рівномірного забарвлення поверхні.

                                                                     Мал. 65. Ручне нанесення барвника

Імітацію також можна здійснити наклеюванням текстурного паперу, тканини, плівок та декоративних пластиків на деталі з малоцінних порід.
Лакування - один з найпоширеніших способів прозорого декоративно-захисного опорядження виробів (мал. 65, б). Поверхню вкривають тоненькою прозорою плівкою лаку, крізь яку чітко проглядає текстура деревини.
Якщо поверхня виробу має незначні дефекти, їх можна позбутися за допомогою шпаклівки. Шпаклівки - це пастоподібні суміші мінеральних наповнювачів (крейда, важкий шпат, деревні опилки), затертих на оліфі або клейовому розчині. При місцевому шпаклюванні шпаклівкою заповнюють більш значні нерівності, що трапляються на поверхні деревини в окремих місцях (вириви, тріщини тощо). Суцільне шпаклювання остаточно вирівнює всю поверхню і одночасно підвищує її щільність і твердість. Промисловість випускає шпаклівки, різні за кольором, які застосовуються для різних порід деревини. Шпаклівки наносять шпателем, втискаючи шпаклівку в ямки та щілини (мал. 66). Після шпаклювання поверхню шліфують, потім знову шпаклюють і знову шліфують.

                                            


                                                                Мал. 66. Шпаклювання дерев’яної поверхні

До спеціального опорядження (декоративне оздоблення) належать металізація, позолота, бронзування, декор (набірний, орнаментальний, тематичний і рельєфний), а також накладки і вставки. Спеціальні види опорядження застосовують у невеликих кустарних виробництвах з художнім нахилом. Однак в окремих наборах меблів застосовують деякі елементи різьблення, інкрустації та ін.
Набагато міцніші і водостійкіші покриття одержують, фарбуючи дерев’яні вироби олійними (алкідними) фарбами й емалями. Вони захищають деревину не тільки від загнивання, але й від викривлення, а тому особливо підходять для фарбування меблів і предметів на кухні та у ванній, а також у передпокої та коридорі. Покриття алкідними складами проводять м’якими щітками зі щетини.
Ознайомивши учнів з барвниками, лаками, фарбами, що застосовуються в деревообробці, учитель зауважує, що в шкільних майстернях дозволяється використовувати тільки водорозчинні лаки й фарби.
Також необхідно надати інформацію учням про догляд за виробами з деревини. При цьому вчитель наголошує, що будь- який виріб з дерева під впливом навколишнього середовища із часом старіє, змінюється і втрачає свої якості. Щоб зберегти всі цінні якості деревини на довгі роки, необхідно проводити обробку виробів з дерева захисними засобами. Існує достатня кількість засобів різних виробників, призначених спеціально для захисту деревини від вологи, сонця, вогню, грибка, шкідників і т.п. Однак існують і прості методи.
Олія. На відміну від лаку, проникає в глиб деревини і тим самим захищає її більш ретельно. Так, дерев’яна поверхня буде приємною на дотик. Олією покривають вироби, які мають контакт з харчовими продуктами: ложки, лопатки, дошки для нарізування продуктів.
Інколи з екологічною метою деревину покривають воском. Наносячи віск на дерев’яні покриття, створюють тонку захисну плівку. Але ця плівка не буде захищати деревину від води, і під впливом вологи на ній будуть утворюватися білі плями, тому воскове покриття періодично поновлюють.
Надалі учні переходять до виконання практичної роботи Підготовка поверхні деталей і виробу до оздоблення та опорядження (підручник, с. 107). У вступному інструктажі вчитель знайомить учнів з порядком виконання роботи, звертає увагу на правила безпечної праці.
Орієнтовна послідовність виконання роботи
1. Огляд поверхні деталей або виробів та визначення незначних вад та недоліків на поверхнях.
2. Визначення способу усунення виявлених недоліків Шліфування, шпаклювання, шліфування на дошці або бруском тощо).
3. Виконання чорнового шліфування поверхонь.
4. За потреби шпаклювання вм’ятин, сколів.
5. Шліфування шпакльованих місць та остаточне шліфування поверхні дрібнозернистою шліфувальною шкуркою.
6. Прозоре, непрозоре покриття.
Учитель стежить за роботою учнів, вживає запобіжних заходів проти запилення приміщення під час шліфування та зачистки, стежить за організацією робочого місця, допомагає усувати труднощі, які виникають у ході роботи.



Виконання інтарсії, інкрустації

Мета: - навчальна: сформувати в учнів поняття про техніку інтарсія та маркетрі, ознайомити з технологією виконання інтарсії та точкової інкрустації кольоровим металом, навчити учнів виконувати нескладні декоративні композиції. 
- розвиваюча : розвивати процес зорового сприймання, чіткості, окоміру, уваги, уявлення, пам'яті, логічного мислення, відчуття композиції, координації рухів у процесі виконання інтарсії - орнаменту в квадраті. 
- виховна: виховувати в дітей зацікавленість до народних ремесел, популяризації професії різьбярів , формувати в учнів художній смак та естетичний підхід до творчої праці, національної культури; виховувати терплячість, охайність, старанність. 
Основні поняття: мозаїка, інтарсія, маркетрі, інкрустація. 
Обладнання та матеріали: лінійка, олівець, лобзик, столик для лобзика, набір свердл, дріт мідний, молоток металевий (400-грамовий), шило, напилки, дрібнозернистий наждачний папір, столярний верстат. 
Міжпредметні зв'язки: образотворче мистецтво, математика, історія, природознавство, фізика, креслення. 
Дидактичне забезпечення уроку: презентація «Мозаїка по дереву», зразки робіт 
Тип уроку: комбінований. 
Очікувані результати навчальної діяльності: 
уміння характеризувати національні та регіональні особливості оздоблення виробів; розпізнання технік оздоблення виробів із деревини та металу; 
уміння переносити композицію на поверхню оздоблюваного виробу; виконання оздоблення плоских поверхонь деревини накладками з деревини; знання та дотримання правил безпеки праці при виконанні оздоблювальних робіт.










Немає коментарів:

Дописати коментар